Знаєш, що значить сваволя? …Смерть. За п’ять колосків Із власного поля

2015-11-27

Пам`ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючи сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова: голод, голодомор. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

27 листопада, для учнів 10 класу ЗОШ №2 (кл. керівник Бондаренко Артем Олександрович) пройшла виховна година з цієї тематики, яку провела Кузьміна Валентина (завідувач бібліотеки №3). Для учнів ця тема не була новою, і тому всі разом пригадали причини виникнення голодомору 1932-33 рр. Учні, з трепетом в голосі, зачитували спогади очевидців. Бібліотекар представила книжкову виставку, де письменники відображали лихоліття того часу. Учні відвідали віртуальну екскурсію з фотопутівниками з Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».

Всі разом прийшли до висновку, що трагічна пам`ять про голодомор – то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли побачити. Але мусимо подивитись в цей колодязь чесно, нічого не приховувати, аби очистити власні душі від скверні, покаятись аби не повторилося найстрашніше за всю історію України. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.